Новини
Home / Суспільство / Російська медицина на шляху до світових стандартів

Російська медицина на шляху до світових стандартів

Любителям поговорити про наболіле» це дає прекрасний привід видати себе за експерта. При цьому масштаби «наболілого» прийнято перебільшувати, досягнуті результати не помічати зовсім, а про суть того, що відбувається замовчувати. Суть змін очевидна: вітчизняна охорона здоров’я виводиться на рівень найсучасніших стандартів якості та ефективності медичної допомоги, максимально доступною всім громадянам країни.

Пріоритет — здоров’я, а не хвороба

Попередня модель вітчизняної охорони здоров’я склалася до 60-м рокам минулого століття і, безумовно, була для свого часу величезним досягненням СРСР. Вона робила доступної медичної допомоги на якісному і сучасному тоді рівні для населення величезної країни. Але радянська медицина півстолітньої давності могла претендувати тільки на надання допомоги громадянам при виникненні у них серйозних проблем зі здоров’ям. (Не випадково пацієнтів у той час було прийнято називати «хворими».) Це й була її основна задача, яка відповідала і економічним можливостям країни, і медичним технологіям того часу, які можна було реально масштабувати до розміру «однієї шостої частини суші».

Основним ресурсом охорони здоров’я при рішенні цієї задачі ставали лікувальні стаціонари, потужність яких вимірювалася в «цілодобових» ліжках. При цьому, поряд з суто медичними, лікарняні ліжка виконували і соціальні функції: вони забезпечували не тільки можливість оперативної медичної допомоги при загостренні хвороби, але і прийнятні санітарні умови та нормальний режим, що важливо, якщо врахувати звичайні для півстолітньої давності житлові умови населення.

Філософія сучасного підходу до вирішення проблем вітчизняної охорони здоров’я принципово відрізняється від підходів радянських часів: сучасні лікарі повинні супроводжувати своїх пацієнтів протягом усього їхнього життя, постійно моніторити стан їх здоров’я, проводити профілактичні заходи, спрямовані на його збереження, виявляти хвороби на ранніх стадіях та надавати високоефективну допомогу, використовуючи останні досягнення науки і технологій.

Така модель медицини вимагає вже не лікарняних ліжок, а сучасного обладнання і лікарів більш високого рівня кваліфікації. Фінанси, необхідні для утримання гігантського лікарняного фонду, частково були перенаправлені на закупівлі сучасного діагностичного обладнання. У проривних 2013-2014 роках держава витратила на це 600 млрд рублів — таких масштабів технологічного перетворення медицини не знала ні одна країна. У 2013 році була запущена програма комплексного скринінгу здоров’я нації — введена система загальної та безкоштовної диспансеризації населення. Позитивних результатів вже дочекалися: зростає середня тривалість життя, до рекордних показників знижена дитяча смертність, збільшується число пацієнтів, чиї небезпечні хвороби виявлені на ранніх стадіях розвитку, а значить — піддаються лікуванню. Але реформа — процес поступовий, не можна зупинятися на досягнутому, навіть якщо народ ще не звик до тих змін, які вже відбулися, і ще не встиг оцінити їх.

Високі технології замість зайвих ліжко-місць

Важливим джерелом фінансування численних програм Моз, спрямованих на підвищення ефективності системи охорони здоров’я, стала оптимізація витрат на утримання ліжкового фонду і структури медустанов. Всупереч сформованій думці, це привело не до зменшення, а до збільшення обсягів медичної допомоги. Сьогодні ліжко в стаціонарі не працює 290, а 330 днів у році. За словами керівника Моз Вероніки Скворцової, «кількість хворих, які отримали спеціалізовану, включаючи високотехнологічну медичну допомогу, збільшилася. Оперативна активність підвищилася. У нас було багато надлишкових ліжок, насамперед загальнотерапевтичних… ми неефективно витратили величезні ресурси, які могли йти на розширення обсягів високотехнологічної допомоги, медикаментозне забезпечення, лікування судинних катастроф».

Оптимізуючи структуру медичних закладів, фахівці Моз враховують специфіку нашої країни. Усі скорочення ліжок в стаціонарах не стосуються міст з населенням менше 50 тисяч мешканців. Неприпустимо скорочення лікарняних місць у палатах пологових будинках і надання швидкої медичної допомоги.

Особливу увагу, за словами Вероніки Скворцової, приділяється завантаженості роботи сучасного обладнання: «Неприпустимо, щоб закуплені томографи, ангіографи і т. д. працювали лише 6 годин на день».

На місці застарілих сегментів інфраструктури заздалегідь створюються денні стаціонари, пункти амбулаторної допомоги, кабінети профілактичних консультацій. Цю політику неухильно проводить федеральне міністерство.

Географія доступності медпослуг

Доступність медичних послуг у віддалених, малих поселеннях країни стала до 2000-х років ахіллесовою п’ятою нашої медицини. Для подолання цієї проблеми у Моз були затверджені спеціальні обов’язкові вимоги, що враховують при відкритті медустанови в конкретному населеному пункті не тільки кількість його жителів, але і віддаленість від сусідньої медорганізації. У радянський час Фапи (фельдшерсько-акушерські пункти) відкривалися в селах, де було більше 300 жителів. Тепер же ФАП обов’язковий і в кожному населеному пункті з чисельністю жителів від 100 до 300 осіб, якщо його віддаленість до найближчого медзакладу — більше 6 км. Треба враховувати, що в 90-ті роки система Фапів практично впала — в 2005-2011 роках закрилося понад 5 тисяч таких медустанов. У 2016 році 554 медичних об’єктів, збудованих і введених в експлуатацію, 418 — були нові Фапи, 55 — офіси лікарів загальної практики. Проведено ремонт на більш ніж 2,6 тис. медичних об’єктах, з них більше 600 ФАПах та 88 офісах ВОП.

З’явилися нові форми організації медичної допомоги, такі як відповідальні домогосподарства та виїзні медичні бригади. Вони надають першу необхідну допомогу в поселеннях з числом жителів до 100 осіб. У 2016 році функціонувало вже понад 10 тис. домогосподарств для допомоги жителям малонаселених територій, що на 10,5% більше, ніж роком раніше, і працювало понад 3,5 тис. мобільних медичних бригад (річний приріст — 13%).

Не лікувати, а виліковувати

Оптимізація обсягів стаціонарної допомоги дозволила підвищити ефективність надання медичних послуг. Особливо тим, хто в них потребує, хто знаходиться в життєво загрозливих станах. В першу чергу, це стосується пацієнтів з тяжкими травмами і серцево-судинними колапсами. Для таких пацієнтів створені та розміщені з урахуванням транспортної доступності понад 590 судинних центрів та 1,5 тис. травмоцентров, де застосовуються сучасні технології ведення хворих зі складними станами. Згідно зі статистикою за 2016 рік, це знизило смертність в лікарнях від інфаркту міокарда та інсульту на 6,0 %. А за 5 років від інсульту стало вмирати на 34% менше людей. Смертність від ДТП у 2012-2016 роках знизилася на 20%.

За роки реформи мережа медзакладів, в яких використовують передові методи лікування, зросла в 3,7 рази і досягла 932 організацій. У 2013 році високоефективна медична допомога — з використанням передових технологій — була надана 505 тисячам пацієнтів. У 2016 році її отримали вже понад 963 тисяч хворих. До 2018 року планується, що щорічно таку допомогу отримуватимуть більше 1 мільйона громадян, що наближається до реальної потреби населення в цьому виді допомоги.

Центр моніторить регіони

Проводячи реформування інфраструктури охорони здоров’я, Моз зіткнувся з проблемами неправильного розуміння суті реформ у регіонах. Місцеве керівництво бадьоро звітував про скорочення ліжко-місць, не переймаючись створенням сучасної інфраструктури охорони здоров’я — амбулаторій з профілактичним ланкою. Центром був введений контроль за ходом переформатування з метою забезпечення раціонального та виваженого підходу до реструктуризації медичних організацій у регіонах. Для цього була створена геоінформаційна система, яка дозволяє картографічно оцінювати доступність медобслуговування жителям конкретного поселення з урахуванням чисельності проживаючих, транспортної структури і розташування спеціалізованих медзакладів. Ця система акумулює інформацію про 158 тис. населених пунктах і 72 тис. медичних організацій та їх структурних підрозділів. У 2015 році Моз ввів обов’язкові для виконання «граничні строки очікування медичної допомоги» по всіх її видах — від очікування дільничного лікаря або консультації спеціаліста поліклініки до термінів очікування швидкої допомоги, планової госпіталізації і т. д. В результаті на карті видно «сірі території» — зони ризику несвоєчасного отримання того чи іншого виду медичних послуг. Були розроблені і реалізуються заходи для вирішення проблем цих районів.

Не буває середньої температури по палаті

Процес запущений і йде нормально. За словами міністра Вероніки Скворцової, у більшості регіонів є позитивний поступальний рух: «Складними» в плані розвитку охорони здоров’я і в цілому демографічної ситуації є менше 10 регіонів, з якими ми працюємо окремо, «в ручному режимі», підключаючи не тільки всі організаційні потужності, але і групи наших провідних фахівців з необхідним медичним напрямами».

Сергій Судаков

Источник: mk.ru/

Leave a Reply

Your email address will not be published.

РусскийУкраїнська