Новини
Home / ДНР и ЛНР / Реінкарнація Новоросії: Республіки Донбасу чекає об’єднання, — думка

Реінкарнація Новоросії: Республіки Донбасу чекає об’єднання, — думка

23.04.2017 – 7:00

Необхідність формування загального державного об’єднання на Донбасі з кожним місяцем ставатиме все більш явною.

Як для експертного товариства, так і для Кремля.

З кожним роком українсько-донбаського протистояння тема створення Новоросії поступово відходила в минуле. Саме слово «Новоросія» спочатку перестали вживати на телебаченні, потім і самі лідери ополченців і програмні апостоли начебто Дугіна і Лімонова стали повертатися до цієї теми все рідше і рідше.

Але актуальності дане питання від цього не втратив, більше того — необхідність формування загального державного об’єднання на Донбасі з кожним місяцем ставатиме все більш явною. Як для експертного товариства, так і для Кремля.

В першу чергу в єдиному Донбасі будуть зацікавлені представники ДНР і ЛНР. Адже спочатку російська весна починалася у всіх великих містах сходу і півдня України — не тільки в Донецьку і Луганську, а й у Харкові, Миколаєві, Дніпропетровську, Херсоні та Одесі.

У перспективі це могло привести до формування паралельних київським органів влади, які були б орієнтовані на Росію.

Це як в історії з радянськими республіками — Литовсько-Білоруської (Літбел) і Карело-Фінської, які після революції і громадянської війни повинні були стати соціалістичними зразками для своїх західних сусідів з подальшим появою Польської та Фінської радянських республік.

Але у більшовиків все обломалось. З Україною далеко не все так однозначно, тут, незважаючи на паралелі, проходять не інтернаціональні ігрища, а по суті російська ирредента в радянському вбранні і з радянськими технологіями. Але вже зараз назріває необхідність злиття ДНР і ЛНР.

По-перше, цього вимагає економіка.

Блокада порушила колишні економічні зв’язки України і Донбасу, тепер ДНР і ЛНР змушені переорієнтуватися на Росію.

А адже ще стоїть питання про відновлення зруйнованих фабрик і наповненні робочими руками спорожнілих, особливо після введення прямого управління на підприємствах українських олігархів.

Здійснювати все це краще за єдиноначальність, де один орган міг би займатися плануванням і розподілом виробничих потужностей і ресурсів. Донбас в кінці кінців — це вам не курортна зона, а промисловий регіон, в якому йде як вироблення корисних копалин, так і виробництво продукції високого ступеня переробки. До того ж суперництво за економічну допомогу від Росії навряд чи служить сплачивающим Донбас фактором.

Природно, кидати все це на ринкове саморегулювання і адміністративне місництво не тільки недоцільно, але й відверто шкідливо.

По-друге, після неодноразових заяв і дій Києва (від блокади і відмови від амністії «всіх на всіх» до погроз Турчинова наступати «до російського кордону») стає очевидно, що мінські угоди увійдуть в історію як нездійсненна мрія.

Якщо Україна не збирається вже кілька років виконувати хоч один пункт мирного протоколу, то чому Донбас повинен утримуватися від об’єднання?

До того ж об’єднання ДНР і ЛНР — це вам не щоденні обстріли, якими ВСУ пригощають громадян республік.

Ще одна найважливіша причина об’єднувати ДНР і ЛНР — це відсутність паритету між республіками по цілому ряду параметрів. ДНР відчутно перевершує ЛНР і у військовому плані, і в плані забезпечення порядку, і за якістю інфраструктури — культурної, освітньої, промислової та дорожньої.

Донецьк виглядає справжнім центром майбутнього об’єднання — і культурно, і політично.

Саме на основі структур ДНР повинна проходити інтеграція, хоча, само собою, кваліфіковані управлінці і депутати ЛНР не повинні втратити від цього процесу. Об’єднання не повинно виглядати як пожирання Донецькому Луганщини.

Потенційного об’єднання, швидше за все, буде передувати референдум, на якому більшість громадян виступить за об’єднання (навряд чи можливо щось інше).

Після референдуму доцільно призначити прямі вибори глави нової республіки — і тут і Захарченко, і Плотницький, і Ходаковський можуть випробувати свої можливості і авторитет.

Взагалі питання про демократію і плюралізм повинен бути позитивно вирішене в Донбасі, який веде з Україною не тільки «гарячу», але і культурну («гібридну») війну. Само собою, допуск «Азова» та філій українських партій до виборчого процесу в цю схему жодним чином не вписується.

Насправді питання про об’єднання зустрічає перешкоду навіть не стільки у вигляді опору луганських еліт або Росії, якій така інтеграція була б тільки на руку — значно знизилися б витрати на процедурах узгодження і прийняття рішень з владою Донбасу, а в спільному військовому протистоянні з Україною.

Київ негайно волатиме, тикаючи лапою: «Вони порушують мінські домовленості, а Москва їм потурає!».

Тому, з одного боку, звичайно, ідеально було б дочекатися світу, а з іншого — цього світу можна прочекати до ери освоєння і заселення космосу людством.

Взагалі аргументи у Донбасу є: ні закону про вибори, ні «особливого статусу», ні амністії від Києва він так і не дочекався, тому процес «примусу до миру» необхідно форсувати, щоб Україна задумалася про Мінську. Та й виступати на переговорах від Донбасу тепер буде не дві групи представників, а одна, що тільки спростить ситуацію.

«Так що, вибачте, дорогі українці, ми все робимо для якнайшвидшого світу» — залишається тільки сказати майбутньому керівникові Донецько-Луганської (Новоросійської?) республіки.


Вадим Самодуров

Ділова газета «Погляд»

Источник: rusvesna.su

Leave a Reply

Your email address will not be published.

РусскийУкраїнська