Новини
Home / ДНР и ЛНР / Радикальний іслам на службі українського націоналізму

Радикальний іслам на службі українського націоналізму

22.04.2017 – 5:00

Ще на початку цього місяця представник Збройних сил Донецької народної республіки Едуард Басурин заявив про прибуття до Маріуполя так званого ісламського батальйону ЗСУ.

Вчора в інтерв’ю «Известиям» розповів про те, як було укомплектовано це підрозділ. За його словами, «в батальйоні знаходиться близько 500 ваххабітів, більшість з яких прийшли з чеченських банд, які воювали за Джохарі Дудаєві.

Крім того, в батальйоні є представники Середньої Азії, Ближнього Сходу, а також кримські татари.

«У чеченських бойовиків навички бою в горах, досвід підривної роботи. Були випадки, коли закладали міни, фугаси, гинули мирні люди і військові».

Складно сказати, наскільки автентичною є інформація Басурина: ймовірність того, що тривожна новина, якою він поділився з газетою, може виявитися деяким перебільшенням, якщо зовсім не нульова, якщо виходити з минулого досвіду.

Однак сама тема заслуговує найпильнішої уваги, оскільки співпраця з ісламістами — це вже випробувана на Україні практика, яка в перспективі може стати одним з важливих напрямів діяльності міністерства оборони країни.

Взагалі українська влада явно йдуть слідами Михайла Саакашвілі, який у бутність президентом Грузії також спробував залучити ісламських радикалів для організації провокацій на кордоні з Росією.

Ще з лютого 2012 року представники грузинського керівництва почали проводити переговори в різних європейських країнах з чеченськими біженцями, обіцяючи їм надати коридор для проходу в Чечню, спецтренировки і оснащення необхідним озброєнням.

В результаті в Тбілісі прибуло близько 120 чеченців, в основному з числа прихильників радикального ісламу. Для них були зняті квартири, їх забезпечили усіма необхідними внутрішніми документами та зброєю.

Навчання проводилось на базах Міністерства оборони країни. На зв’язку з ними були високопоставлені чиновники МВС. Але в результаті щось пішло не так.

За однією версією омбудсмена Грузії, який підготував спеціальну доповідь на цю тему, за два місяці до парламентських виборів перші особи країни змінили своє рішення і спробували переорієнтувати бойову групу для внутрішніх провокацій проти опозиції.

Чеченці спротивилися, і частина з них вирішила самовільно пробитися в Росію. 28 серпня грузинські силовики розстріляли в Лопотском ущелині підрозділ, що складався приблизно з 20 осіб. Затриманий був один з чеченських активістів, відомий Ахмед Чатаев, бойовик, оголошений в Росії в розшук ще у 2003 році. Пізніше він був визнаний судом в Тбілісі повністю невинним і залишив Грузію.

До цього Чатаев був відомий як лідер салафітской чеченської громади Австрії. Цікаво, що, перебравшись в Сирію в 2014 році, Чатаев став одним з найбільш впливових командирів ИГИЛ* і головним вербувальником цієї організації.

У жовтні 2015 року ООН визнала Ахмеда Чатаєва терористом, внісши його в санкційний список причетних до діяльності ИГИЛ і «Аль-Каїди»*.

Це був далеко не єдиний епізод, коли грузинські власті намагалися залучати чеченських ваххабітів до тих чи інших операцій на території Грузії. В цілому ж протягом двох президентських термінів Михайла Саакашвілі вони розглядали їх як природного союзника в боротьбі проти Росії.

В України вже є подібний досвід. Так званий батальйон імені Джохара Дудаєва у 2014 і 2015 роках брав участь у важких для української армії боях під Иловайском та Дебальцеве. Його бійцями в основному були етнічні чеченці, прихильники радикального ісламу (хоча і не тільки вони).

Навесні 2015 батальйон розпався з-за внутрішніх протиріч. Басурин, до речі, повідомив, що частина входили до його складу військовослужбовців стали бійцями новосформованого ісламського батальйону. Що є і буде в майбутньому служити основою співпраці української влади з ісламістами? Відповідь на це питання гранично ясний.

Вмотивованість салафітів у війні з росіянами, не важливо, чи ототожнюють вони Донбас з Росією чи ні, істотно вище, ніж середня по ВСУ.

Особливо це стосується вихідців з Чечні, яких підстьобує ще й невгамовне бажання помститися за втрачену батьківщину і загиблих бойових товаришів.

Враховуючи те, що багато з них мають значний бойовий досвід, та й взагалі північнокавказців прийнято вважати першокласними фахівцями у військовій справі — їх участь у бойових діях у зоні «АТО» є логічним і абсолютно затребуваним.

Інша справа, що це ситуативний союз, тимчасовий. У салафітів немає ніяких ідейних зв’язків з націоналістами, націоналізм вони вважають язичницької архаїкою, яка повинна бути зжита як антитеза ідеї єдиного Аллаха.

Але коли йдеться про загальну ворога — російських чи Росії — всі розбіжності такого роду можна залишити до кращих часів.

Так що якщо інформація Едуарда Басурина виявиться вірною, в цьому не буде нічого дивного.


Андрій Бабицький

Україна.ру

* Заборонена на території РФ терористична організація.

Источник: rusvesna.su

Leave a Reply

Your email address will not be published.

РусскийУкраїнська