Новини
Home / ДНР и ЛНР / Мінськ повернувся до тверезими оцінками того, що відбувається

Мінськ повернувся до тверезими оцінками того, що відбувається

24.04.2017 – 6:00

Експерт Юрій Баранчик аналізує послання президента Республіки Білорусь.

Після бурхливих подій лютого—березня в суспільно-політичній сфері республіки — виходу на вулиці жителів білоруської провінції — ядерного електорату білоруського президента, а також після вельми важливих для республіки переговорів Володимира Путіна і Олександра Лукашенка в Санкт-Петербурзі 3 квітня, нинішнє послання білоруського президента народу і Національним зборам, що відбулося 21 квітня, очікувалося з особливою увагою, так як воно повинно було показати, наскільки системними стали ті зміни, що відбулися в лютому—березні в республіці, коли білоруське керівництво протягом двох тижнів все-таки зміг придушити спробу організації мінського майдану внаслідок активізації прозахідної угруповання у владі і підтвердити курс на євразійську інтеграцію за підсумками переговорів на вищому рівні в Санкт-Петербурзі.

Аналіз послання президента Республіки Білорусь показує, що білоруське керівництво зробило правильні висновок із мала місце бути ситуації. По-перше, слід зазначити спокійний і діловий тон виступу білоруського президента. У ньому не було зайвих емоцій, які іноді проривалися раніше, і занадто різких оцінок того чи іншого факту або тенденції. В принципі, практично всі висловлені оцінки лежать в руслі того розуміння геополітичної ситуації в світі, яке розділяє і керівництво Росії:

«Мільйони біженців з Близького Сходу і Африки ринули в Європу. Масштаби нелегальної міграції змушують європейців серйозно турбуватися про збереження своєї ідентичності.

Країни Євросоюзу виявилися не готові до такого масованого потоку і з перемінним успіхом намагаються виробити системні заходи щодо його упорядкування. Нелегальна міграція тягне за собою злочинність, підживлює тероризм.

Міграційні загрози, в свою чергу, „простимулювали“ серйозні трансформаційні процеси всередині Євросоюзу. Візьмемо той же брексит, ознаменував собою якісно нові реалії на континенті, політичні та економічні наслідки яких європейцям ще належить осмислити.

Все виразніше проступають контури зовнішньої політики нової адміністрації Сполучених Штатів. Останні дії в Сирії, зростання напруженості на Корейському півострові вселяють швидше тривогу з приводу того, чи подолає Вашингтон спокуса знову намагатися диктувати свою волю решті світу. Щиро сподіваюся, що розум в діях всіх геополітичних гравців цього разу переможе. Не вщухають військові дії в Донбасі. Повністю не виконано ні один пункт Мінських угод. Продовжують гинути люди, в тому числі ні в чому не винні мирні жителі».

Разом з тим, треба відзначити, що якщо раніше Олександр Лукашенко давав чіткі оцінки того, що відбувається, то в цьому посланні він просто позначав зовнішньополітичні проблеми і не давав їм однозначних оцінок.

Наприклад, Брексит. Лукашенко просто констатував, що він стався, але добре це або погано як для ЄС, так і для Білорусі — не сказав. Хоча той же Трамп, наприклад, однозначно позитивно висловився в підтримку Брексита, а наприклад, європейські лідери — проти. Виникає питання — кого підтримує офіційний Мінськ в цьому питанні — США чи ЄС? Відповіді ми поки не отримали.

Або, наприклад, питання того ж Євросоюзу. Лукашенко констатує, що він може розвалитися. Однак відповіді на питання — добре це чи погано для Білорусі, яка продає в Європу практично виключно нафта та продукти нафтопереробки, не дає. Хоча той же Трамп говорить, що це буде добре. Природно, нинішні європейські лідери — що погано. Яка позиція Білорусі, кого вона підтримує — відповіді знову не отримуємо.

По-друге, послання було орієнтоване набагато більше на внутрішньополітичну та економічну ситуацію в республіці, ніж на зовнішню. І це не випадково.

Економіка республіки, дійсно, має серйозні проблеми. У тому числі, зі зниженням доступу білоруської товарної маси на зовнішні ринки внаслідок падіння якості білоруської продукції.

Докладно цю тему ми розбирали в минулому огляді блогосфери «Росії треба готуватися до нової кризи у відносинах з Білоруссю», в якому проаналізували стан економіки республіки, так і необхідність залучення прямих інвестицій, так як кредити вельми специфічний інструмент фінансування, який, як показує приклад діяльності МВФ, заганяє країни в боргову кабалу.

Необхідність вирішення цієї проблеми і зазначив білоруський президент: «На сьогоднішній день наша життєва необхідність — це нарощування експорту та залучення інвестицій. Сьогодні в країні створені сприятливі умови для інвестування.

Вдалося досягти макроекономічної стабілізації. Немає політичних потрясінь. Діє відповідне законодавство. Не робиться ніяких відмінностей між вітчизняними та зарубіжними інвесторами.

Виникає питання: якщо всі умови створені, то чому скорочуються обсяги інвестицій? Де ми не допрацьовуємо? Перше, що нам потрібно зробити, змінити ставлення до інвесторів. Завдання губернаторам про щорічне залучення в кожну область не менше 100 млн. доларів прямих китайських інвестицій ніхто не відміняв.

Іноземні інвестиції — реальний приплив неборгового зовнішнього фінансування, який міг би бути спрямований на створення нових високопродуктивних робочих місць для зниження напруженості на ринку праці, скорочення безробіття і збільшення зайнятих в економіці».

Правда, при цьому Олександр Лукашенко змішує прямі інвестиції і пов’язані кредити. В цьому, як раз-таки і проблема інвестування з боку Китаю.

Прямих інвестицій дуже мало, а той 15-тимільярдну кредит, про який йде мова в посланні, він, як раз-таки, пов’язаний і має односторонню користь виключно для самого Китаю, так як він і обладнання продає, і своїх людей роботою займає, а потім Білорусь ще й повинна буде 15 млрд доларів з відсотками. Так що тут є питання.


Незважаючи на це, білоруський лідер був щедрий на похвали Китаю: «Мудрі китайці зробили правильний висновок з існуючої ситуації. Не нахрапом, не бульдозером пройтися, не з допомогою крилатих ракет прокласти шлях у нові ринки. А піднімаючи і підтримуючи народи, які будуть підтримувати Шовковий шлях».

Таке відчуття, що це Китай, а Росія не витягувала весь пострадянський час Білорусь з кризи, надавши, за визнанням МВФ, підтримки більш ніж на 110 млрд доларів тільки за останні 10 років.

Як дуже правильне варто оцінити пропозицію Лукашенко і щодо торговельно-економічного співробітництва з Європою — якщо Європа не пускає білоруські товари на свої ринки, то чому їх Білорусь повинна пускати? Глава білоруської держави підкреслив у цьому зв’язку:

«Нас не пускають на ринок Євросоюзу. А чому ми не відповідаємо? Чому не захищаємося? Чому ми аналогічно їм, абсолютно симетрично і адекватно не показали цінність Білорусі, м’яко кажучи? Я чекаю від уряду в цьому напрямку конкретних дій».

Приєднання до антисанкционному режиму, введеного Росією щодо західних країн, звільнить, насамперед, від західної товарної маси білоруський ринок для вітчизняних виробників та виробників з ЄАЕС.

По-третє, важливим моментом президентського послання стали оцінки, висловлені стосовно білорусько-російського співробітництва: «Не час сьогодні сперечатися, загострюватися, треба домовлятися, тому що є купа проблем, які перед нами і перед Росією стоять. І ми ці проблеми можемо і повинні вирішувати тільки разом, починаючи від оборони і закінчуючи якимись там п’ятьма мільярдами (кредиту)».

Це тверезе розуміння дійсності — проблеми дійсно є, і їх треба вирішувати в спокійному і шанобливе діалозі, з опорою на досягнуті раніше угоди.

Підписавши Митний кодекс ЄАЕС і затвердивши нового главу ОДКБ, відкинувши непотрібну і зайву риторику, Білорусь зробила крок у потрібному напрямку, істотно підвищивши і свою власну економічну і військово-політичну безпеку.

На жаль, в офіційній версії послання на сайті білоруського президента немає чомусь фрагмента його виступу, де мова йшла про російською мовою. Хоча про білоруському залишилося.

І не можна не згадати про помилку у його виступі, коли він говорить про те, що Франциск Скорина був білоруським першодрукарем — на титулі тієї Біблії, що видав Скорина, чорним по білому написано, що це «Біблія руська», тобто написана російською мовою. Тобто проблема культурно-історичної ідентифікації все-таки залишається, і її, звичайно, треба обговорювати білоруської громадськості.


Треба зазначити, що слабким місцем послання стали численні констатації загальновідомих фактів. Наприклад, у відношенні політики Євросоюзу:

«Припиніть нами підганяти! Ось, (у Білорусі) застосували надмірну якусь силу. Ми ж бачимо, що відбувається в самому Європейському союзі. Ми що, поливали водою, газом труїли людей, ще щось робили? Ні! А ви це робили, і в цей же час! І ті країни, які труїли сльозогінним газом демонстрантів, починають нас дорікати, що ми застосували нещодавно якусь силу. Дивні підходи», — як ніби від цього в імперських підходах ЄС щось зміниться.

Або щодо інвесторів: «Перше, що нам потрібно зробити, — змінити ставлення до інвесторів. Не власник капіталу повинен ходити по кабінетах, щоб вкласти в Білорусь свої гроші, а ми зобов’язані забезпечити йому зелену вулицю в країні. Всі питання повинні вирішуватися оперативно!»

Це все азбучні аксіоми, які взагалі не повинні ставати предметом міркувань на такому високому рівні. А от конкретних пропозицій — що і як робити з економікою, з зовнішніми викликами, як економічними, а не ручними методами піднімати рівень життя в провінції — в цій доповіді прозвучало мало.

Таке відчуття, що керівництво республіки просто зазначає цілий ряд внутрішніх і зовнішніх проблем, але з якихось причин не озвучило способи та механізми їх розв’язання.

Дану проблему послання відзначають і білоруські експерти: «Чергове послання А. Лукашенко мало заколисуючий ефект. Банально, банально, нудно і безнадійно. Без надії на те, щоб запалити іскру в очах білорусів. Без надії на реальні зміни. Без надії на те, що влада, нарешті, вивчать помилки, які вона робила більше 20 років. Страшне нерозуміння суті ліберальної приватної економіки.

Глава держави продовжує вважати, що Білорусь не провалилася. Адже очевидний провал. Ми — серед світових лідерів за інфляції та знецінення національної валюти. Ми в рази відстаємо по продуктивності праці, енергоефективності та технологічності.

Білоруська економіка третій рік поспіль в рецесії, а Лукашенко все ще задає собі питання: „А що, якщо провалимося?“ Провалилися вже, Олександр Григорович. Глибоко сіли на дно і продовжуєте зариватися.

Це видно неозброєним оком по тому, як живуть люди, скільки вони заробляють і які будують плани на майбутнє. Нинішній провал — це прямий наслідок відмови від розкріпачення економіки, її лібералізації і створення інститутів чесної відкритої конкуренції. Економіка зашлакована відходами державних програм, а глава країни продовжує лякати нас лібералізмом, суть і зміст якого він продовжує черпати з підручників з політекономії соціалізму 1977 року випуску», — зазначає Ярослав Романчук.


Разом з тим, треба сказати, що, в цілому послання показало прихильність білоруського керівництва Союзній державі і євразійської інтеграції, підтвердило тверезу оцінку стоять перед країною проблем і готовність їх розв’язувати.

Головне, щоб це все не загрузло в бюрократичному формалізмі, застарілих соціально-економічних уявленнях держапарату про те, як треба здійснювати державне управління, а також у спробах знову осідлати горезвісну політику багатовекторності, яка вже не раз виходила офіційному Мінську боком.

Источник: rusvesna.su

Leave a Reply

Your email address will not be published.

РусскийУкраїнська