Новини
Home / ДНР и ЛНР / Аятолла не хоче дратувати США, — думка

Аятолла не хоче дратувати США, — думка

24.04.2017 – 5:00

Відомий публіцист Ісраель Шамір — про проблему ірано-американських відносин.

Махмуд Ахмадінежад, колишній президент Ірану, захотів знову брати участь у президентських виборах. Він правив два терміни (з 2005 по 2013 рік), потім поступився влада, а зараз — за Конституцією — він мав право повернутися до влади, але його не допустили до участі у виборах. Відомий своєю жорсткою по відношенню до США і Ізраїлю позицією Ахмадінежад був знятий з перегонів — після того, як в інтерв’ю він звинуватив Америку в порушенні договорів і напад на Сирію. В чому сенс цієї події?

Незвичайна драма розігралася в іранській столиці, коли Ахмадінежад домігся включення в довгий список (лонг-лист) претендентів на президентське крісло, всупереч прямій забороні Алі Хаменеї, що носить титул рахбара — верховного шиїтського аятолли (патріарха) ісламської республіки. Він увійшов до зали, де проводилася реєстрація кандидатів, разом з іншим кандидатом, як супроводжуючий, — та в останній момент витягнув з кишені паспорт і зажадав, щоб його зареєстрували, що чиновники і зробили.

Але цей хитрий план йому не допоміг: в короткий список (шорт-лист) з шести кандидатів він все одно не потрапив. Не пройшли й інші півтори тисячі кандидатів, у тому числі всі жінки. У соціальних мережах незадоволені тим, що релігійне керівництво, Рада вартових Конституції, може знімати кандидатів. Але так вже влаштований іранський режим, демократичний на свій манер. Адже в усіх країнах є свої прийоми обмеження числа кандидатів, що вийшли на фінішну пряму, — є такі прийоми і в Ірані.

Мабуть, керівництво Ірану не хотіло повернути Ахмадінежада, саме ім’я якого діє на американців і ізраїльтян як червона ганчірка на бика. А попереду — дуже відповідальний момент.

Новий президент США Дональд Трамп був давнім супротивником розрядки з Іраном. Він не раз говорив, що ядерну угоду не слід було підписувати і що її треба розірвати і повернутися до повноцінних санкцій — якщо не просто почати війну з Іраном.

Війни США з Іраном хоче ізраїльський прем’єр-міністр Бібі Нетаньяху. Він і сам кілька разів хотів атакувати ісламську республіку, але його власні генерали не давали йому ув’язати країну в цю авантюру. Підштовхувати США до війни він не перестає і понині. Правда, змінився його тон. Раніше він говорив, що Іран буде шахраювати і не виконає договір. Зараз він говорить навпаки: Іран ретельно дотримується договір, цей договір веде до посилення Ірану, а значить, потрібно анулювати договір і атакувати Іран, поки він не став сильнішим.

Разом з ізраїльським прем’єром змінює свою позицію і американський президент. Днями він визнав, що Іран повністю виконує договір, а висновок — потрібно порушити договір з американської сторони. Поки він взяв три місяці на розробку вирішення проблеми, створеної виконанням договору Іраном.

В американському конгресі вкрай сильні позиції ізраїльського лобі — це потужне лобі теж штовхає країну до введення нових санкцій проти Ірану. Президент може нейтралізувати вимоги конгресу своїм указом, і так чинив Обама. Але буде це робити Трамп? Поки неясно.

Якщо проти Трампа буде стояти ліберал Роухани, який пишається цим договором, то шанси домовитися є. Але якщо новим президентом Ірану стане людина жорсткіше, то ймовірність зіткнення і розриву договорів збільшиться. Ахмадінежад, колишній яскравим антиамериканським президентом, міг би запалити занадто багато червоних лампочок на вашингтонській панелі управління — мабуть, тому рахбар Хаменеї волів не допустити його до гонки. Втім, будь-який президент Ірану — навіть ліберальний Роухани — відновить роботу з виробництва ядерної зброї, якщо США вийдуть з договору.

Назріває загострення конфлікту впливає і на інші регіони — воно вказує на недоговороздатність Америки. Скільки не б’ються країни, щоб домовитися з Вашингтоном і не опинитися на мушці Пентагону, — Америка все одно порушує угоди. З цього нещодавно зіткнулася Сирія, яка добровільно відмовилася від хімічної зброї — і все одно була атакована американськими ракетами за те, що вона нібито застосувала хімічну зброю.

Вплине іранський конфлікт і на Північну Корею — навряд чи Пхеньян погодиться відмовитися від ядерної зброї, єдиною захисту від можливого нападу недоговороздатною Америки.

Не тільки Ізраїль підштовхує Трампа до конфлікту, але і Саудівська Аравія, яка вважає Іран джерелом небезпеки. Сунітську королівство ненавидить шиїтську республіку і воліє єврейська держава як союзника. І хоча ліберал Роухани щиро намагається примиритися з саудити, в Ер-Ріяді сподіваються задіяти Трампа проти Тегерана.


А ті сили в США, які хочуть війни в будь-якому випадку, готові на військовий конфлікт з Іраном при підтримці Ізраїлю і сунітських монархій. Цей конфлікт вже йде в Ємені, де американці підтримують саудівську коаліцію, і в Сирії. Тому Близький Схід залишається центром зони турбулентності.

Росія традиційно прагне до миру в Сирії та Ємені, так і у відносинах між Іраном і країнами Заходу. Росія грала провідну роль в досягненні ядерної угоди. І звичайно, тепер Москва намагається не допустити повномірного кризи в ірано-американських відносинах.

Коли угоду було досягнуто, багато «балакучі голови» стверджували, що тепер-то Іран відвернеться від Росії і кинеться в американські обійми. Вони дивувалися: навіщо Росія допомагає Ірану, який її кине? Але їх прогнози не збулися. Іранці зрозуміли, що дружбу з Росією не можна нічим замінити.

І в самій Росії по-новому ставляться до Ірану. Якщо у свій час при президенті Медведєві Москва відмовилася від поставок систем ППО Ірану, то з тих пір проблеми були вирішені, ППО поставлені і стали на бойову вахту. Іран допомагає Росії в боротьбі з сунітськими екстремістами в Сирії. Зростає і торгівля між Росією та Іраном. Тому Росії зовсім не байдужа доля ядерної угоди з Іраном.

Хто ж стане новим президентом Ірану? Боротьба за президентський пост буде вестися в основному між трьома кандидатами — нинішнім відносно ліберальним президентом Роухани, котрий сподівається, і не без підстав, на переобрання на другий термін, і консервативними мером Тегерана Галибафом і колишнім генпрокурором Раиси. Галибаф свого часу програв вибори Ахмадінежаду, зараз у нього є новий шанс. А Раиси, можливо, зійде з перегонів — якщо у нього буде шанс стати новим рахбаром, після хворобливого Алі Хаменеї.


Роухани зумів укласти ядерну угоду — договір про ядерне врегулювання з Сполученими Штатами — участь Європи і Росії. Цей договір Іран звільнив від лещат багаторічної блокади, економіка країни стрімко пішла в гору, вона зростає на 7% у рік. Правда, в основному приріст — в області нафти і газу, що не так швидко впливає на життя народу, та все ж поліпшення очевидно.

Ці досягнення можуть опинитися під загрозою, якщо Трамп вийде на стежку війни. А саме це віщував Ахмадінежад у своєму останньому інтерв’ю.

Источник: rusvesna.su

Leave a Reply

Your email address will not be published.

РусскийУкраїнська