Новини
Home / ДНР и ЛНР / Україна-1933: зачистка інформаційного поля

Україна-1933: зачистка інформаційного поля

18.06.2017 – 7:00

15 червня глава СБУ Василь Грицак виступив з пропозицією внести до Кримінального Кодексу України зміни з метою оцінки «всіх форм і методів гібридної війни»

«Адекватну відсіч ворогові вимагає рішучих спільних дій, поєднання сили права і сили громадської думки, як зброї проти російської агресії в інформаційному просторі», — заявляє Василь Грицак.

По суті, СБУ вимагає легалізації практики переслідування опозиційних журналістів на підставі таких абстрактних формулювань, як «гібридна війна».

Одночасно СБУ пропонує українським журналістам укласти так званий Акт інформаційного єдності в протистоянні ворогові»:

«Російська пропаганда є зброєю, за допомогою якого супротивник намагається зруйнувати нашу віру в свободу слова і демократію.

Відповіддю на цю пропаганду повинен стати бойкот всім представникам п’ятої колони РФ в інформаційному просторі України. Вони повинні стати персонами нон-грата на вітчизняних інформаційних ресурсах — для шанувальників «путінського російського світу» повинна залишитися тільки «киселевско-соловьевская майданчик».

Яка риторика. «Інформаційне єдність у протистоянні ворогові, який намагається зруйнувати нашу віру в свободу і демократію»! Так, за «свободу» можна ж і півкраїни кинути за ґрати, а за демократію можна закрити всі ЗМІ і заборонити політичні партії.

У ініціативою СБУ чується відгомін горезвісного німецького закону 1933 року «Проти зради німецькому народу і зрадницькі дій», який фактично скасував громадянські свободи, заохочуючи доноси на «ворогів нації».

Українському журналістському співтовариству СБУ пропонує третирувати, переслідувати і доносити на своїх колег: або орієнтуючись самостійно, або за наданими СБУ інструкцій визначати, кого саме зараховувати до «п’яту колону».

Фактично мова йде про легалізацію того, чим раніше займалися ультраправі організації, підпалюючи і блокуючи студії неугодних телеканалів або б’ючи опозиційних журналістів. Формально вони діяли незаконно, але фактично їх дії майже завжди залишалися безкарними.

На жаль, українські журналісти, швидше за все, це «проковтнуть», автоматично угледівши тут можливість «підсидіти», помститися або звести особисті рахунки, не підозрюючи, що й самі можуть стати цими «паршивими вівцями» і «ворогами народу», проти яких глава СБУ пропонує об’єднатися.

Як це відбувається на практиці можна спостерігати прямо зараз. 11 червня оператор ТРК «Україна» і журналіст-фрілансер Наталія Трофімова зняли нейтральний сюжет для Russia Today про ситуацію на українсько-польському кордоні в день введення «безвиза».

На наступний же день кореспондент НТН Вікторія Балицька виступила з обвинуваченням авторів сюжету у «зраді батьківщини», яке, власне, полягало в тому, що вони записали коментар співробітниці прикордонної служби: «В основному люди їдуть на роботу в Польщу і всі їдуть по візах, мало було дуже паспортів без віз. Польська сторона не хоче приймати, погано працює».

Ось вона — «зрада батьківщині в чистому вигляді».

Якщо українське журналістське співтовариство сприйме ініціативи СБУ з належним завзяттям, то, тим самим, «вб’є» більшу частину українських видань, які стануть одноманітними і містити переважно прес-релізи силових структур, узгоджені з СБУ репортажі і пафосно-патріотичні інтерв’ю чиновників.

«Гострі» дебати в українських медіа будуть крутитися переважно навколо питань про консервуванні огірків і допустимої довжини жіночих спідниць.

Будь-яка критика влади і навіть інформація про те, що «є ще у нас недоліки на місцях» може побічно бути корисна «противнику», а значить, практично кожен може опинитися в списку «п’ятої колони». Хіба не скористався Путін інформацією про відсутність гарячої води у Києві? Отже, всі, хто говорив і писав про це, є «путінськими агентами».

Тенденції до зачистці інформаційного простору силами СБУ і «пильних співгромадян» в першу чергу говорять про гіпер-чутливості влади до критики — вона її більше не в змозі терпіти і готова за допомогою сили усувати джерело роздратування. Все це говорить про фактичне програші провладних ЗМІ — вони більше не в змозі виправдовувати дії держави. Замість них на поле виходять спецслужби.

Іншими словами, ми бачимо провал державної політики в області «агітації і пропаганди», що викликає прагнення «остаточно вирішити проблему свободи слова».

На тлі таких ініціатив СБУ як не можна краще виглядають слова Петра Олексійовича, який заявив на прес-конференції 14 травня: «Я абсолютно переконаний, що такий рівень свободи, який існує зараз, в тому числі і для громадянського суспільства, цей рівень є безпрецедентним.

Ніколи за всю історію Україна не мала такого рівня свободи, в тому числі і щодо журналістів, в тому числі і стосовно громадських діячів».

З ним важко не погодитися.


Дмитро Ковалевич

Україна.ру

Источник: rusvesna.su

Leave a Reply

Your email address will not be published.

РусскийУкраїнська