Новини
Home / ДНР и ЛНР / Безвиз — порожній звук для жебраків

Безвиз — порожній звук для жебраків

18.06.2017 – 4:00

Спрощений візовий режим для українців — це, звичайно, крок вперед, дає нові шанси і можливості. На жаль, скористатися ними зможуть небагато.

Після введення в дію Брюсселем спрощеного візового режиму для громадян України кількість українських туристів в європейських музеях, українських глядачів у європейських театрах, концертних залах, палацах спорту, на стадіонах та інших аренах, де демонструються видовища, навряд чи помітно збільшиться.

З тих українців, кому пощастить скуштувати переваги «безвиза», більшість поїде в Європу не за видовищами, а за хлібом. Вітчизняна «евроарифметика» виглядає для нас гнітюче.

В музеї і театри вирушать сотні, ну, від сили, тисячі українців. У бюро з працевлаштування — легальне чи нелегальне — десятки, незабаром, цілком можливо, сотні тисяч і навіть пару мільйонів. Вдома ж залишаться десятки мільйони. Для них «безвиз», якщо б і міг мати сенс лише в одному випадку: якби його можна було «монетизувати».

А раптом би Верховна Рада, згадавши на мить про «маленьких українців», прийняла закон, що дозволяє людям змінювати своє теоретичне право на біометричний паспорт та «безвиз» на практичну можливість отримати за відмову від них відступні.

Думаю, тоді б знайшлося чимало тих, хто, пом’янувши незлим тихим словом «євроінтеграторів», з чистою душею і спокійною совістю відмовився б від користування новим загальним «благом» від Петра Олексійовича за триста-чотириста гривень (краще, звичайно, за п’ятсот, тільки хто ж у нас стільки простій людині погодиться дати)?

Коли влада на чолі з президентом країни і при його власному безпосередньої участі намагається влаштувати з введення «безвиза» чи не загальнонаціональне свято з присмаком цивілізаційного вибору, це виглядає, по-перше, цинічно, по-друге — блюзнірство. Цинічно, бо велич свята не вірять навіть самі його замовники і організатори.

Блюзнірство, тому що це — бенкет під час чуми, солодощі якому завідомо нездатні додати ніякі, навіть самі-самі солодкі, продукти від Roshen, ні матеріальні, ні символічні.

Звичайно, зовнішньополітичний блок влади і президента можна зрозуміти. В ситуації глибокої, безпросвітного кризи, в якій опинилася країна і люди, що живуть в ній, будь-який натяк на щось хороше, позитивне, світле хочеться представити як всесвітньо-історичне досягнення, як перемогу, здобуту, до того ж, зусиллями саме її — влади.

«Безвиз» — не натяк, а досягнення, от його і взялися представляти як набуття то «золота Полуботка», то того летального зброї, якою можна було б знищити підступну «Russia».

В офіційній інтерпретації символічне значення події значно переважило його реальну практичну значимість. Більшості звичайних громадян такий підхід і незрозумілим, і неприємний: яка там переможно-святкова символіка, коли грошей катастрофічно не вистачає на найнеобхідніше, їсти нічого, вчити дітей і лікувати людей похилого віку не за що, розруха підступає з усіх боків?

Колись, років десять-п’ятнадцять тому, в Хорватії не дуже схвально відгукувалися про українських туристів, що ринули на місцеві морські курорти. Причина негативного думки була проста, як правда і ґрунтувалася на цілком природнім в даному випадку голом меркантильному інтересі.

На відміну від німців, голландців, шведів, українці в основній своїй масі, перебуваючи на відпочинку в аж ніяк не дешевої за нашими мірками Хорватії, економили на всьому, на чому могли. Гостинним хорватським господарям така поведінка активно не подобалося. Ще б! Через нього вони недораховувалися солідної частини сезонної прибутку.


Після отримання нами «безвиза» хорватська ситуація, про яку йде мова, пошириться на всю територію Європейського Союзу. Там і без того вже встигли звикнути до бідним українцям. Тільки у відносно невеликих кількостях. Тепер справа може обернутися так, що доведеться звикати до великих.

Якщо вірити певним прогнозами, вже озвученим у нас, то протягом року-півтора від нас на європейську «землю обітовану» може виїхати, користуючись «безвизом» і виношуючи намір порушити його забороняють вимоги в частині працевлаштування, до трьох-чотирьох мільйонів осіб.

Заклик міністра Павла Клімкіна до українців не порушувати трудове законодавство ЄС, щоб уникнути припинення дії спрощеного візового режиму навряд чи подіє.

Хоча б з тієї простої причини, що окрилені європейської «морквиною» щасливі власники біометричних паспортів та кількох зайвих сотень євро, без пред’явлення яких на кордоні «безвиз» не має жодного сенсу, не дурніші міністрів і депутатів. Вони бачать у новому візовому режимі не інструмент виведення України з положення депресивної європейської периферії, а механізм пристрою власної долі. З незнищенною любов’ю до Батьківщини, але краще — подалі від неї.

Самі європейці говорять про те, що очікують збільшення кількості наших «туристів», які претендують по дорозі в музей, заскочити годин на вісім-десять на яку-небудь роботу, на своїй землі не більше ніж на два мільйони чоловік.


В іншому випадку завбачливо розроблений і схвалений Єврокомісією механізм припинення дії «безвиза» для громадян України буде запущений у справу негайно, без жодних вагань, без жодної оглядки на Клімкіна, сьогодні публічно обіцяє нам «якщо раптом що, з ким треба переговорити і все владнати».


Для міністра закордонних справ такий розвиток подій означатиме безславну відставку. Президенту воно, мабуть, може обійтися дорожче. Або ж викликати у нього нестримне бажання, перефразовуючи настільки милого, як виявилося, його серцю Михайла Лермонтова, закричати в надії на чудо: «Привіт знову, немита Росія!..».

Павло Рудяков, експерт

Источник: rusvesna.su

Leave a Reply

Your email address will not be published.

РусскийУкраїнська